Коли урок відбувається не в класі, а через екран гаджета, у батьків часто виникає одне і теж питання: чи можна взагалі побудувати нормальний живий контакт з дитиною, якщо ви не знаходитеся в одному просторі? Green Country ствердно може сказати «так», і у цій статті ми розповімо, як саме це працює у нашій школі.
Перше, що робить викладач на заняття — вітається з кожною дитиною та ставить прості запитання про її день. Часто до цього додається moodboard (щось на кшталт «дошки настрою» з картинок), який допомагає розговоритися навіть найбільш сором’язливим учням. Іноді, дивлячись на картинки, діти самостійно починають розповідати про своє життя та події дня ще до того, як їх про це запитають. Це створює довірливий зв’язок та відчуття емоційної безпеки між викладачем та учнем, а відтак зменшує рівень стресу дитини на занятті. На заняттях ми створюємо безпечний простір для того, щоб учні могли зростати особистісно та навчатися новому.
«Підлітки добре реагують, коли відчувають, що їх помічають та цінують», — каже викладачка Неля Олющак.
Тому вчителі часто запам’ятовують деталі про інтереси учнів, їх улюблені ігри, останні фільми які вони дивилися, як звати їх домашніх улюбленців тощо. Ця дрібничка вирішує все, бо дітям завжди приємно, коли наступного разу чи через кілька уроків, викладач між іншим згадає якийсь персоналізований факт.
Викладачка Катерина Шведнюк додає, що велика частина контакту тримається на щирості: «Показати, що ти є друг, хоча й вимогливий. Розказати щось про себе, зауважити, що і ти був ось у такій ситуації, розповісти про свої слабкості, вподобання тощо».

Це питання хвилює батьків найбільше, особливо враховуючи той факт, що не всі діти сидять на уроці з увімкненою камерою. Однак вираз обличчя — далеко не головний індикатор присутності на занятті та розуміння того, що діється. Для вчителя набагато важливіше те, як конкретна дитина відповідає та працює.
Викладачі слухають, як учні спілкуються між собою у парах у Breakout Rooms та занотовують їхні помилки. Саме у такий спосіб найкраще чутно прогалини зі словниковим запасом чи будь-які інші. Потім тічери ставлять уточнюючі запитання (у методиці викладання вони називаються CCQs), щоб розібратися, чи правильно учні зрозуміли слово чи граматичну тему. Питання формулюються таким чином, щоб їх не можна було просто підглянути або швиденько скопіювати у ChatGPT.
«Якщо намагаються — це відразу помітно, тому їх відповіді показують мені набагато більше, ніж картинка на екрані», — сміється пані Неля.
Разом з тим, ми йдемо в ногу із сучасністю, а тому цілком допускаємо використання штучного інтелекту у вивченні англійської (головне робити це дозовано). А щоб отримати максимум користі, потрібно вміти писати промпти для для ChatGPT.
Ми заохочуємо учнів вмикати камери на заняттях, бо віримо, що це стимулює залученість, допомагає краще сконцентруватися і, відповідно, менше відволікатися. До того ж, комфортніше бачити співрозмовника, його міміку та жести, встановивши зоровий контакт. Разом з тим, у школі з розумінням ставляться до сором’язливих діток і не будуть змушувати вмикати камеру. Викладач ділить учасників на менші групи, щоб дитина почувалася впевненіше і поступово долала комунікативний бар’єр. Якщо ж показатися на камеру буде все ще некомфортно, вчитель запропонує скористатися віртуальним аватаром.
Звісно, втримати увагу дитини на онлайн уроці може бути складніше, ніж на офлайн. Проте хто сказав, що це неможливо? Наприклад, у Green Country, викладачі чергують різні види діяльності, такі як говоріння, аудіювання і читання, з навчальними іграми, словниковими батлами та творчими завданнями. Для молодших учнів додаються ще і рухливі вправи, щоб трохи розім’ятися між активностями.
Протягом уроку кожен учень регулярно виконує різні задачі на кшталт відповісти на питання, прочитати, перекласти, знайти асоціацію, виконати вправу з одногрупником тощо. А ще, за словами викладачки Катерини, особисто їй дуже допомагає інтонація та персональний артистизм, який ніби магнітом притягує увагу дітей. До речі, одним зі способів цікавої мовної практики є техніка shadowing. Її ми застосовуємо як на уроках у Green Country, так і радимо додавати дітям удома при самостійній роботі.
Відсидітися та помовчати, на щастя, не вийде. Усі викладачі використовують такий хитрий прийом, як номінування (student nomination). Простіше кажучи, замість того, щоб запитати “Who wants to answer?”, тічер звертається до конкретної дитини. Що це дає? Найголовніше, що така практика допомагає уникнути ситуації, коли відповідають лише кілька найактивніших учасників, а решта мовчить або байдикує. Також це допомагає підтримувати увагу всього класу, бо всі присутні розуміють, що черга відповідати надійде будь-якої миті. Ще такий прийом допомагає контролювати темп уроку, рівномірно розподіляти мовну практику. Крім того, він підвищує впевненість менш активних учнів, адже викладач може добрати запитання відповідно до рівня англійської конкретної дитини.

Цікаво, що обидві викладачки, які виступили респондентами для написання цієї статті, називають своєю улюбленою частиною уроку моменти живого спілкування, а не пояснення нового матеріалу чи написання тесту (можливо трохи і шкода, що у Green Country учні ніколи не почують «Дістаємо подвійні листочки, пишемо самостійну роботу»
). Наприклад, для Нелі Олющак — це привітання на початку заняття і фінальна частина. Саме тоді діти використовують нову лексику, щоб висловити думки, часом навіть не помічаючи цього. Викладачка радіє, адже відчуває результати своєї роботи. Катерина Шведнюк цінує момент, коли вона поступово підводить учнів до нової теми, і бачить, як вони самі здогадуються, куди веде розмова і що вони сьогодні вивчатимуть.
Головною особливістю Green Country є концепція flipped classroom (перевернутого класу). Вона передбачає, що з новим матеріалом учні знайомляться самостійно, вдома, ще до уроку, а на занятті весь час присвячують практиці та живому спілкуванню, тобто викладач не витрачає пів уроку на лекційні пояснення.
Ще одна особливість нашої школи — functional language: готові мовні фрази для конкретних життєвих ситуацій. Наприклад, як ввічливо не погодитися з кимось, попросити про послугу чи підтримати розмову. За словами пані Катерини, спочатку викладати їй було дещо незвично, адже такий компонент навчання вона не зустрічала у попередній роботі. Проте результат виявився корисним, оскільки допоміг зробити викладання більш логічним. З’явилося розуміння, як простіше пояснити дітям матеріал, щоб вони буквально відразу почали ним користуватися.
Складно захопити дитину англійською, якщо її дістали з вкритого пилом десятитомного словника. З цієї причини наша платформа My Green Country, книги, матеріали, завдання і тести регулярно оновлюються, щоб теми уроків дійсно цікавили сучасних підлітків.

Учителі Green Country — амбітні, прогресивні та активні спеціалісти з високим рівнем володіння англійською, замотивовані працювати саме зі школярами. Усі викладачі перед початком роботи проходять стартове навчання, а потім регулярно беруть участь у тренінгах, воркшопах і відкритих уроках. Сертифіковані за міжнародною програмою CELTA методисти школи постійно працюють з педагогічним штатом, діляться порадами та допомагають підвищувати кваліфікацію.
Методистка Анастасія Тичук зазначає: «Ми не залишаємо викладачів сам на сам із навчальним процесом. Усі заняття побудовані за детальним похвилинним планом, розробленим методичним відділом, тому батьки можуть бути впевнені, що матеріал ретельно перевірений і викладається послідовно. Кожного викладача супроводжує свій методист, який регулярно переглядає уроки, допомагає вдосконалювати методику викладання та стежить, щоб заняття відповідали стандартам школи.»
Таким чином ефективність занять у Green Country тримається на «трьох китах»:
сучасній комунікативній методиці,
інтерактивній платформі,
ретельно продуманій структурі уроків.
Для нас важливо, щоб англійська не закінчувалася разом з уроком. Щоб учні використовували її в житті, не боялися говорити і з кожним заняттям помічали, що можуть трішки більше, ніж учора.
Залишилося символів: 500