ЗМІСТ
1. Для чого гейміфікувати освіту?
2. Як розпізнати невдалу навчальну гру?
3. Яка навчальна гра спрацьовує?
4. У які ігри грають студенти Green Country?
5. Як самостійно гейміфікувати своє навчання?
Як часто ви не могли відірватися від шкільних завдань так само, як від улюбленої гри? Ймовірно, що рідше, ніж хотілося б. І сучасне рішення цієї дилеми — це гейміфікація освіти. З одного боку, вона допомагає зробити навчання більш натхненним і продуктивним, перетворюючи сухі факти та правила на динамічні виклики. Цифровізація робить життя багатьох із нас дедалі простішим… навіть занадто простим. З іншого боку, можна почути думку про те, що і гейміфікація в освіті — це просте виконання примх учнів, що не несе їм користі. Чи це справді так? Розберімося!
Ігри в навчанні створюють середовище, де ви як учень(-ниця) можете активно взаємодіяти із матеріалом, а не лише пасивно сприймати його з вуст викладача чи з підручника. Це дозволяє:
підвищувати мотивацію завдяки відчуттю вимірюваності досягнень;
створювати безпечний простір для експериментів і помилок;
полегшувати засвоєння складних понять через спрощення, метафори та аналогії;
формувати тривкі знання через практичне застосування матеріалу.
До навчальних ігор належать як повноцінні платформи, так і цілком стандартні вправи, лише злегка змінені аби «чіпляти» учнів.
Розробка справді ефективних навчальних ігор — це тонка справа, де враховуються чимало деталей як людської поведінки, так і основ побудови якісного ігрового процесу.
Гадаємо, багато хто з ваших викладачів памʼятає стандартні методи навчання родом з радянської шкільної системи, тож при створенні власного навчального плану в них може виникнути інтуїтивне бажання піти у повністю протилежний бік: зробити процес настільки комфортним і легким, наскільки можна. Утім, гейміфікація дає свої плоди лише тоді, коли вона збалансована з ефективними навчальними підходами.
Подекуди ігри можуть відчуватися зайвими, нецікавими і проведеними «задля галочки». Погано розроблена навчальна гра може не лише не допомогти, а й відвернути від теми. Ось які «червоні прапорці» її вирізняють:
1. Надто складні або неконкретні ігрові механіки. Навчальна гра має бути інтуїтивно зрозумілою — як задля ліпшого засвоєння матеріалу, так і задля ефективного «айсбрейкінгу» на етапі знайомства учня з групою/навчальним середовищем. Якщо ж механіки надто заплутані, учні зосереджуються на тому, як грати, а не на тому, що мали б вивчати.
2. Брак мотивації для проходження. Якщо гра не пропонує чітких цілей, або не дає відчуття прогресу, учень швидко втратить інтерес. Навіть найяскравіший геймплей вимагає цікавої системи мотивації — додаткових балів, або ж внутрішньої валюти (наприклад, у Green Country це кантрики).
3. Занадто великий акцент на геймплеї. За шкідливістю, це можна порівняти із першим пунктом. Основна мета навчальної гри — це передати знання крізь інтерактивність, а не навпаки.
4. Зосередженість на виграші більша, ніж на задоволенні від моменту «Еврика!». Метою навчальної гри має бути не лише виграш, а й відчуття учнем радості після власного відкриття. Якщо ж гра не викликає інтелектуального задоволення, її ефективність у навчанні буде дуже обмеженою.
5. Завелика кількість деталей, що не сприяють розумінню матеріалу. Перевантажені правила, зайві елементи та надто ретельне заглиблення у не надто важливі аспекти навчального матеріалу — усе це викликатиме в учнів утому.
6. Невідповідність механік гри до матеріалу. Гра має природно поєднуватися з контентом. Наприклад, стратегічна гра для вивчення історії може працювати, а от для англійської граматики — ні.
7. Монотонність геймплею. Якщо навчальна гра стає нудною, вона ризикує повторити долю звичайних тестів. Постійне відчуття прогресу та нові виклики — основа динамічності.
8. Невідповідність до особливостей гравців. Це досить поширена проблема, особливо в умовах шкільної системи освіти. У її корені лежить брак фідбеку після занять і застарілість загальної методології викладання предметів. Навчальні ігри часто потребують адаптації до різних чинників, зокрема до віку гравців та внутрішнього «клімату» в колективі.
На відміну від стандартних дидактичних методів, хороша навчальна гра:
адаптується до вашого рівня знань, допомагаючи не втратити інтерес і уникнути розчарування від надмірної складності;
дає внутрішню мотивацію та чіткий фідбек: гейміфікація класно працює, коли підкреслює значення особистих досягнень та зусиль. Основною винагородою у навчальній грі мають бути не «зірочки» чи «монети», а саме задоволення від розуміння матеріалу. Щодо зворотного зв‘язку — він має бути швидким і зрозумілим, аби можна було одразу виправити помилки і побачити прогрес;
має командні квести — це стимулює соціальну взаємодію, навички комунікації та вміння працювати в команді.
У Green Country гейміфікація — це не просто додаток до уроків, а цілісна стратегія навчання. Ось кілька прикладів з наших занять:
Граматичні/лексичні квести — студенти розв’язують невеличкі завдання на онлайн-платформах типу Quizziz, Quizlet тощо, поступово збільшуючи складність.
Симуляції — наприклад, моделювання ситуацій з реального життя (подорож, покупка в магазині, відвідування лікаря), що допомагає учням відчути контекст вжитку нових слів
Онлайн-платформа з інтерактивними вправами — навіть такі деталі, як миттєва самоперевірка, роблять виконання завдань менш напруженим і ефективнішим
Завдяки моделі навчання «Перевернутий урок» учні знайомляться з матеріалом до заняття, що дозволяє почуватися більш комфортно, впевнено і, головне, приділити більше увагу практиці, а не теоретичному матеріалу.
А більше про те, як ми у Green Country гейміфікуємо навчання на уроках англійської мови розповідаємо тут.
Не чекайте, поки викладачі зроблять уроки цікавішими — завжди можна взяти справу у власні руки! Втілюйте найцікавіші із цих способів і спостерігайте за тим, як ваш навчальний процес якісно змінюється.
Створіть систему досягнень. Розбийте великі завдання на менші етапи та винагороджуйте себе за їх виконання. Наприклад, за кожну вивчену тему з англійської — 15 хвилин улюбленої гри або серіалу. За складений іспит — щось більше, що давно хотіли зробити/придбати тощо.
Використовуйте додатки-помічники. Forest допоможе не відволікатися на телефон, Anki завдяки флеш-карткам зробить запам'ятовування слів або формул комфортнішим, а Habitica перетворить щоденні справи на RPG-пригоду з рівнями та нагородами.
Спробуйте навчатися у компанії. Створіть «навчальний чатик» з друзями, ходіть разом до бібліотеки та влаштовуйте змагання — хто швидше розв'яже задачі, або краще підготується до тесту. Можна навіть організовувати внутрішні «турніри знань» з невеликими призами.
Зробіть свій прогрес наочним. Календар-трекер, де ви відмічаєте успішні дні навчання, або графік зростання балів за іспити створять відчуття гри та мотивуватимуть не перервати «серію».
Головне — експериментуйте і шукайте те, що пасує саме вам!
Отже, гейміфікація — це усе ж не просто тренд, а ефективний спосіб змінити ставлення до навчання: вона дозволяє зробити уроки цікавими, мотивуючими та змістовними для всіх учасників освітнього процесу. І створення якісних навчальних ігор — як персональних, так і в межах системи освіти — потребує чіткого розуміння освітніх цілей, особливостей сприйняття інформації і механік гри, які не лише розважають, але й формують «живі», актуальні й глибокі знання.
Поліна Коломійцева
Залишилося символів: 500