Якою мамою є ТИ?

Навчання з пелюшок – спостереження і субєктивні висновки 

Наталя Лотоцька-Гевко 

Мама. Викладач.

Керівник школи англійської мови "GreenCountry" .

.Люблю спостерігати за дітьми, а особливо, якщо вони ідуть в комплекті з батьками.

Перебуваючи з дитиною 2-3 години на тиждень чи то граючись, чи навчаючи, можна пізнати весь спектр взаємовідносин, правил, принципів, цінностей на яких побудована сім’я і зовсім не потрібно для цього мати освіту психолога.

У п’яти моїх і двох чоловікових двоюрідних сестер є діти, віком від 1 місяця до 3-ьох років, тобто всього 7 малюків + моя доця = 8 дітей. Ми часто спілкуємося, ділимося своїми досягненнями і планами. Я, буває, намагаюся нав’язати свої переконання щодо необхідності цілеспрямовано методично працювати над розвитком та навчанням дітей практично від народження, постачаю навчальні матеріали (картки, диски, ідеї), але раніше більшість із них скептично ставилися до цього. І лише, коли моя доця у свої 2,2 почала видавати результати дворічної праці у нас з’явилося більше прибічників.

Досвід мого спілкування із мамами, що перебувають в декреті, наштовхнув на написання цього міні-аналізу, що базується виключно на моїх спостереженнях.

Усіх батьків я б розділила на ТРИ КАТЕГОРІЇ щодо їх ставлення до методик раннього розвитку та необхідності навчання дітей з пелюшок. Жодна із категорій не є кращою чи гіршою, а просто відмінною від інших, хоча у мене є певні симпатії :)

Яким взагалі буває ранній розвиток? Тобто ЩО і ЯК можна розвивати, на що звернути увагу?

Важливими є такі аспекти розвитку:
- фізичний
- інтелектуальний
- емоційний
- сенсорний

Кожна мама (як правило в нашій країні саме вони проводять більшу частину часу з дитиною) обирає самостійно пріорітетні напрямки розвитку або навпаки не планує спеціально нічого розвивати, вважаючи, що природа про все попіклується сама. І саме на цій основі спробую розділити матусь на різні категорії.

1.    Батьки, які вважають, що додаткові заняття з дітьми з раннього віку приносять користь їх дитині і вони бачать від них реальний результат. Такі батьки ще до народження дитини читають навчальну літературу щодо різних методик виховання та розвитку дітей, перевертають Інтернет з ніг на голову у пошуках секретів виховання, цікавляться чим займаються діти їх знайомих, приглядаються до найближчих центрів раннього розвитку дітей, мріють про той день, коли зможуть втілити усі свої приховані педагогічні здібності та перевірити їх дієвість на своїй дитині.
Одразу після народження батьки запрошують масажиста або самостійно роблять курс профілактичного масажу, вдруге перечитують книги, присвячені загартовуванню дітей, вивчають на пам'ять поради доктора Комаровського, вводять прикорм у  6—8 місяців, купають дитя в прохолодній водичці і як тільки він\вона почнуть повзати, купують різноманітні навчальні картки, кубики, розклеюють по квартирі\будинку картини Рєпіна та читають Шекспіра в оригіналі.
Якщо мамі і дитині хочеться більшої соціалізації та різноманіття, то вони починають відвідувати заняття для карапузів, на яких мама має чудову можливість вкотре переконатися, що її малюк таки найкращий, а після - обдзвонити всіх своїх знайомих, щоб доповісти їм про останні дитячі досягнення. Такі мами, а відповідно, і малюки завжди задоволені життям, мають що згадати із прожитого дня і з нетерпінням чекають наступного.

2.    Батьки, що вважають спілкування з мамою достатньо розвивальними, а додаткові заняття -  даремною тратою часу. Це така категорія мам, які залучають малюка до більшості маминих занять: мама варить кашу, дитина стоїть на стільці і спостерігає за процесом, дитина розлила чай, мама пропонує приєднатися до прибирання, вони разом купаються, разом читають книги, разом придумують нові ігри, разом ходять в гості. Тобто на побутовому рівні дитина отримує все, що їй потрібно для щастя. Хоча з іншого боку, мамина фантазія, винахідливість, терпіння та й, зрештою, знання не є безмежними і потребують зовнішніх ідей, підказок, допомоги, інакше дитина не матиме достатньої різноманітності видів діяльності. Тобто, замкнувши коло мама-дитина-родичі, дитина може недотримувати тих імпульсів, що впливають на розвиток та формування клітин мозку, які до 3-и річного віку вже є сформованими на 60-70%. Тобто, усі навички, враження, емоції, відчуття, що дитина отримає у ранньому віці служитимуть фундаментом для подальшого навчання та розвитку. Та й самим мамам набридає така одноманітність, коли один день подібний на інший, а три роки тривають вічність.

3.    Батьки, що вважають саму присутність мами вдома вже великою жертвою в ім’я блага дитини. Такі мами сумлінно висиджують в декреті до 3-ох років. Вони обов’язково годують купають і вигулюють своїх дітей. За три роки вони встигають перечитати все, що потрапляло їм під руки, є шанованими користувачами мамських форумів (за наявності Інтернету вдома), вони в курсі всіх серіалів, що транслюються по телебаченню, причому кожну серію уважно переглядають двічі, щоб не пропустити важливих деталей, чітко контролюють вчасний прихід чоловіка з роботи, знайомі з усіма мамами в околиці, бо завжди мають час для спілкування поки малюк або дрімає або облизує лопатку в пісочниці або, якщо мама зовсім зайнята, катається на бродяжці Барсіку. Щаслива мама, щасливий малюк, бо обоє перебувають в декреті і мають від цього взаємну вигоду.

Нехай всі малята ростуть здоровими, розумними, красивими та щасливими, а у їх мам буде час відповісти на моє запитання: «Яка ТИ мама?». Мені дуже цікаво почути підтвердження чи корекцію моїх висновків і подискутувати з даного приводу.