Помічали, як дошкільнята схоплюють нові слова, немов губка, тоді як підлітки потребують більш структурованого підходу та зусиль? Або як п’ятикласник та старшокласник-підліток на однаковому початковому рівні англійської навчаються разом, але один постійно нудьгує, а інший не встигає? Ці ситуації, хоч і не такі поширені у більшості мовних шкіл, вказують нам на глибокі відмінності у процесах засвоєння знань різними віковими групами.
У Green Country ми формуємо групи за векторним принципом «Вік + Рівень». Для нас це рішення має не лише організаційний характер, адже з часом ми переконалися у його значній ефективності. Тож сьогодні хочемо поділитися цим досвідом із вами й аби було ще цікавіше — розглянемо також наукове підґрунтя.
Зміст
1. Мозок, що розвивається: нейробіологічні основи мовного навчання
2. Мотивація: внутрішня VS зовнішня
3. Увага та когнітивне навантаження: різні можливості, різні групи
4. Формати завдань: що працює для різних вікових груп
5. Чому вік важливіший, ніж може здаватися
6. «Вік + рівень» у щоденному житті — корисні поради для батьків
Часом ми чуємо від батьків запитання: «Чому не можна об'єднати в одну групу дітей різного віку з однаковим рівнем знань?». І запевняємо вас, що окрім інтуїтивного пояснення, у цього рішення є багато аргументів з боку різноманітних дослідників — дитячих психологів, нейробіологів, фізіологів тощо.
Наші викладачі щодня спостерігають явище, яке Патрісія Куль описала у своїх працях про розвиток мозку та мовне сприйняття: діти допубертатного віку демонструють дивовижну здатність до розрізнення звуків різних мов. «Мозок дитини налаштований на сприйняття будь-яких мовних патернів, тоді як мозок дорослого зосереджується на звуках, релевантних для рідної мови», — пояснювала дослідниця.
У процесі роботи з різними віковими групами в Green Country ми інтуїтивно відчули ці відмінності й адаптували наші методики. Для дітей молодшого віку ми використовуємо більше фонетичних вправ та ігор з вимовою, тоді як для підлітків — більш аналітичний підхід до вивчення мови.
Підлітки натомість мають власні переваги: краще розвинені когнітивні стратегії, здатність до абстрактного мислення та розуміння мовних правил. Саме тому в старших групах Green Country ми більше часу приділяємо роботі з граматичними структурами та логічними зв'язками.
Золтан Дорньєї у праці на тему мотивації при вивченні мов виявив, що діти молодшого віку здебільшого керуються внутрішньою мотивацією — їм подобається сам процес, гра, веселощі, похвала від наставників. Підлітки же частіше спираються на зовнішню мотивацію — конкретні цілі, практичну користь, соціальне визнання серед однолітків.
Дорньєї пояснює: «У підлітків формується так зване ідеальне мовне «я» — уявлення про себе, як про людину, що володіє іноземною мовою, а отже, знає щось більше про цей світ».
На практиці це означає, що для дітей 7-10 років ми пропонуємо яскраві ігрові елементи та систему винагород, а для підлітків 14-17 років — релевантний контент, пов'язаний з їхніми захопленнями та майбутніми планами. Наприклад, з однаковим граматичним матеріалом рівня А1 (наприклад, Present Simple) ми працюємо зовсім по-різному: для молодших школярів це може бути обговорення хобі, для старших — обговорення відомої серії кінофільмів про Гаррі Поттера.
Адель Даймонд, досліджуючи розвиток виконавчих функцій мозку, дійшла висновку, що здатність до тривалої концентрації уваги, багатозадачності та самоконтролю розвивається поступово і досягає максимуму лише в пізньому підлітковому віці. Її стаття демонструє, як ці навички формуються різними темпами у різних вікових групах.
Наші викладачі помітили, що для дітей молодшого віку оптимальними є короткі активності (5-10 хвилин), що змінюють одна одну, з частими перервами (зокрема, на фізичну активність). Підлітки здатні працювати над одним завданням довше (15-20 хвилин), але потребують більшої інтелектуальної стимуляції.
Навіть при однаковому рівні знань, наприклад, А1, урок для 9-річних учнів матиме більше коротких активностей з частою зміною діяльності, тоді як для 15-річних — більш глибоке опрацювання меншої кількості тем. Об'єднати ці підходи в одній групі було б просто неможливо без втрати ефективності когось зі студентів.
Коли батьки бачать, наскільки різними є уроки в групах різного віку, навіть з однаковим рівнем знань, вони розуміють логіку нашого підходу.
З досвіду ми знаємо, що для дітей 7-11 років ефективними є:
рухливі ігри з використанням нової лексики;
пісні з рухами та жестами;
історії з елементами інсценування;
творчі завдання з використанням різних роздаткових матеріалів.
Ці практичні спостереження також збігаються з методом Total Physical Response (TPR) Джеймса Ашера, який показав, що для дітей молодшого віку критично важливим є поєднання фізичної активності з мовним навчанням. «Мозок дитини активніше запам'ятовує інформацію, отриману паралельно з фізичними діями», — пояснює Ашер у своїй книзі «Learning another language through actions».
Для підлітків же ми розробили більш «дорослі» формати завдань:
пов'язані з їхніми інтересами (музика, технології, спорт);
з практичним застосуванням (підготовка презентацій, проєктів);
з елементами соціальної взаємодії;
з використанням сучасних технологій та медіа.
Род Елліс у своїй праці про task-based learning сформулював це так: «Якщо діти вчаться граючись, то підлітки — працюючи».
Однорідні за віком та рівнем групи показують кращі результати навчання, як це демонстрували Патсі Лайтбаун і Ніна Спада у своїй книзі «How languages are learned». Це пов'язано з декількома факторами, які ми спостерігаємо на практиці:
Спільні інтереси та досвід: учні одного віку мають подібні інтереси, що дозволяє створювати релевантний контент. Наші викладачі відзначають, що обговорення однієї й тієї ж теми з 9-річними та 15-річними учнями вимагає абсолютно різного підходу.
Схожий темп навчання: учні одного віку частіше мають подібний темп засвоєння матеріалу. У змішаних групах викладачам доводиться шукати компроміс, що негативно впливає на прогрес усіх учнів.
Соціально-емоційний комфорт: у групі однолітків учні почуваються впевненіше та вільніше. Підлітки можуть закриватися, коли потрапляють у групу з молодшими дітьми, і навпаки, молодші діти можуть відчувати тривогу в групі з підлітками.
Розуміючи відмінності у навчанні різних вікових груп, ви можете значно підвищити ефективність самостійних занять зі своїми дітьми, наприклад, виконання домашніх завдань. Дітям 7-11 років для реалізації цих порад знадобиться допомога дорослих:
створюйте ігрове середовище;
використовуйте візуальні матеріали;
часто змінюйте активності;
хваліть дитину за старання.
За нашим досвідом, короткі щоденні вправи (10-15 хвилин) працюють для цієї вікової групи значно краще, ніж довгі заняття раз на тиждень.
А підлітків 12-17 років привчайте втілювати ці поради самостійно. Нехай вони:
віднаходять і обґрунтовують для себе мету завдання;
шукають зв’язок матеріалів зі своїми зацікавленнями;
не обмежують свою автономію;
використовують допоміжні технології.
Наші викладачі активно заохочують створювати простір для самостійного практикування мови через перегляд серіалів, спілкування в іграх та соціальних мережах.
І, певно, найголовніша порада як для дітей, так і дорослих, що вивчають англійську — це шукати властивий собі стиль навчання. Адже «успішне вивчення мови більше залежить не від віку початку навчання, а від відповідності методів викладання віковим особливостям учнів», — йдеться у одній з праць дослідниць Маріанни Ніколов та Єлени Міхалєвіч-Джигунович.
Підсумовуючи, скажемо: однаковий рівень знань не означає однаковий шлях навчання. Діти та підлітки — це різні світи з істотно різними потребами, і у своїй роботі ми створюємо якнайліпші умови для розвитку кожного з них.
Поліна Коломійцева
