Rozmova × Green Country: як ставити цілі на вивчення англійської з дитиною

На початку року багато хто з нас замислюється про те, чого ми прагнемо в наступному. Ми ставимо цілі, ретельно прописуючи їх у блокноти чи нотатки телефонів. 

А чи варто це робити з дитиною? Обʼєднавшись із платформою Rozmova, в цій статті ми поговорили з психотерапевткою Ліаною Михайлюк, аби отримати професійний погляд на цю тему. 

Бути чи не бути — ось у чому питання

Спершу слід розібратися: чи працює постановка цілей у випадку з дітьми?

Для нас, дорослих, усе зрозуміліше: ми нерідко маємо чітку мету та інструкцію для її досягнення — і самовільно рухаємося у цьому напрямку, бо розуміємо цінність. А що ж із дітьми? 

Пані Ліана Михайлюк зазначає: 

Цілі працюють. Але для дитини ціль — це гра або виклик, а не план життєвого успіху. Бо дитина живе моментом — тут і зараз.
 

Відповідно, ми, батьки, можемо використовувати постановку цілей як спосіб заохотити, зацікавити, залучити. 

Як поставити цілі вивчення англійської для дитини

 Крок 1: зрозуміти, де ціль дитини, а де — наші власні очікування 

Намагаючись дати дітям найкраще — знання, рівень освіти, карʼєру — ми іноді забуваємо про їхні власні бажання та прагнення, дивлячись на життя з висоти власного досвіду. Проте памʼятаймо: наша задача — визначати напрямок, а не повністю визначати його за дитину. 

Запитайте себе: чи засмучуся я більше за дитину, якщо вона це кине? Якщо ваша відповідь «так» — найімовірніше, це ваша ціль.

Показником справжньої цілі для дитини є те, що зазвичай називають «горять очі». Вона ставить питання, навіть якщо щось не виходить, та хоче дізнатися якомога більше інформації про цю тему.

Її ціль — це задоволення від процесу або маленької перемоги. А ваша — зазвичай фінальний результат, який можна буде побачити лише через багато років, — пояснює Ліана Михайлюк. 

 Крок 2: провести чітку межу між здоровою підтримкою та тиском, який може демотивувати 

Як і зазначено вище, ми часто надмірно фокусуємося на кінцевому досягненні. У такому випадку важливо памʼятати, на користь якої команди ви граєте. 

Ваша мета — не отримати сухий результат, а дати дитині дещо більше: здорову комунікацію, впевненість у собі, задоволення від того, що вона робить, і фундамент для подальших звершень. 

То як зрозуміти, як не «перетиснути»?

Пані Ліана пояснює: 

Тут усе просто. Підтримка — це коли ви стоїте позаду дитини і слугуєте для неї безпечним тилом. Якщо вона впала — ви допомагаєте піднятися. Ви кажете: «Я бачу, як тобі важко, але я вірю, що ти впораєшся».

Тиск можна порівняти з тим, коли ви стоїте попереду й тягнете дитину за собою. Коли фраза «Ну ти ж можеш краще!» звучить як докір, а не як віра у бажання та сили дитини, це вже тиск.

 Крок 3: правильно працювати з цілями

Гадаємо, всі батьки колись замислювалися: як зробити так, щоби дитина хотіла вчити англійську, а не робила це лише через обов’язок? І відповідно, як розділити великі цілі на менші, аби досягти їх без вищезгаданого тиску?

Ми маємо відповідь. 

Насамперед важливо зрозуміти, що саме цікаво дитині у її віці. 

Дитина навряд чи захоче вчити мову «для майбутньої кар’єри». Але їй може бути цікаво дивитися улюбленого блогера, розуміти меми чи грати в ігри, де знання англійської є необхідними.

Для кожної дитини цей інтерес буде різним, але під кожен можна підлаштуватися. Якщо вона любить Minecraft, шукайте англомовні сервери; дивіться блогерів, які знімають контент про гру; вивчайте назви їжі, тварин і блоків за допомогою відповідних ілюстрацій.

Якщо дитині подобається готувати, дивіться рецепти англійською на YouTube і підписуйте продукти англійськими словами. Так мова стає інструментом для отримання задоволення, а не окремим уроком.

Відповідно, не забувайте, що прогрес складається з маленьких кроків.

Не ставте ціль «вивчити рівень A2» — це занадто абстрактно. Краще формулювати маленькі та досяжні цілі, які відповідають можливостям дитини.

Наприклад:

1. Вивчити назви 5 предметів у холодильнику 
2. Замовити піцу англійською в ігровій формі
3. Подивитися 5 хвилин мультфільму англійською

Йти до цілі ≠ бути в напрузі

Часто цілі асоціюються з напругою та контролем. Як же говорити про них без стресу?

Стрес виникає там, де є страх помилки, — каже Ліана Михайлюк. — Щоби його зменшити, спробуйте змінити фокус: 

• Хваліть за зусилля, а не за оцінку. Замість «Клас, ти отримав 12», скажіть: «Ого, я бачив(-ла), як довго ти над цим сидів(-ла). Я впевнений(-а), що ти справді розібрався(-лася)!».
   

• Легалізуйте помилки. Розкажіть про свої власні та покажіть, що результат — це лише крапка в кінці речення, а саме речення (шлях) значно цікавіше.

Отож, плануйте та мрійте разом, якщо це мотивує до здобуття нових знань. Та головне — не забувайте про безумовну підтримку та інтереси дитини, аби ці знання конвертувалися в майбутній успіх.