74 дні або 2 місяці та 2 тижні - стільки тривав режим “школи вдома” в українських закладах шкільної освіти. Для багатьох хоумскулерів це стало певним челенджем, хтось легко самоорганізувався з перших днів віртуального навчання, а хтось і взагалі міг з’явитися на уроці два рази за весь карантин.
Через пандемію усім освітнім закладам довелося опанувати новий безпечний формат навчання. За даними міжнародного соціологічного центру “Statista” кількість учнів та студентів дитсадків, початкової, середньої, старшої шкіл та університетів, що навчаються онлайн, в кінці березня цього року зросла до 1,38 мільярда учнів по всьому світі. Ріст є колосальним, якщо зважати на те, що ще в кінці лютого кількість учнів, що вчилися онлайн сягала лише 300 мільйонів.
Не зважаючи на те, що шкільний рік 2019-2020 вже закінчився, пандемія все ще не залишила нас, тому достеменно не відомо чи повернуться учні в свої класи восени. Ми вирішили поговорити з учнями загальноосвітніх шкіл, гуртків та освітніх проектів та батьками деяких учнів про те, що вони думають про дистанційну освіту.
Андрій Таранішин
учень каховської загальноосвітньої школи
1) Яке навчання подобається Вам більше — дистанційне чи безпосередньо у класі?
Складно відповісти. Особливо через нерівні проміжки часу обох типів навчання. В класі ми навчаємося 10,5 років, а дистанційно — лише кілька місяців.
2) Чи впливав формат на Ваше сприйняття нової інформації? Як?
В класі легше зрозуміти якісь концепції чи теми, бо я безпосередньо бачу вчителя, а також через те, що звик уже до традиційного методу.
На дистанційному навчанні мені трохи легше, бо час на тести займає не 20 хвилин, як в школі, а може тривати довше. Це допомагає, коли я застрягаю на якомусь завданні. Через це мої оцінки на карантині поліпшились у порівнянні з часом до нього. Ну, і як можна не згадати те, що усі уроки можна відвідувати, не встаючи з ліжка?
3) Як Ви вважаєте, які є плюси дистанційного навчання?
Уроки починаються трохи пізніше, ніж зазвичай. Можна прокинутися за 5 хвилин до їхнього початку. Це зручно, не треба довго збиратися, а потім кудись іти. Цей пункт буде, мабуть, неактуальним для багатьох, але як в учня 11 класу, у мене стало менше домашнього завдання. Набагато гнучкіший графік, тобто термін здачі багатьох робіт суттєво продовжують, якщо порівняти з навчанням в школі
4) А як щодо мінусів?
Велика кількість речей, на які можна відволіктися. Мозок ще поки не призвичаївся до такого способу навчання, а слова "школа" й "спальня" знаходяться в протилежних кутках свідомості. Тому буває, що він зум-уроки за уроки навіть і не сприймає й постійно хоче зазирнути в Інстаграм.
Школа, з іншого боку, це саме місце, куди приходиш вчитися, і там менше спокус сачканути на уроках, і можливостей для цього також мало.
5) На Вашу думку, як можна було би зробити дистанційне навчання якіснішим?
Найбільшою перепоною була велика кількість нових програм та сервісів, необхідних для функціонування дистанційного навчання. А також те, що не було пояснень та інструкцій з їхнього використання.
Тому хотілося би бачити допомогу саме в цьому технічному аспекті навчання.
Анастасія Саквенко
студентка школи англійської Green Forest
1) Яке навчання подобається Вам більше — дистанційне чи безпосередньо у класі?
Я думаю, що все-таки нічого не зможе замінити навчання в класі. Для мене дуже важливе живе спілкування з людьми та просто мати якийсь тактильний контакт.
Але дистанційне навчання було хорошою альтернативою для ситуації, в якій ми опинилися під час пандемії
2) Чи впливав формат на Ваше сприйняття нової інформації? Як?
Насправді формат ніяк не зміг вплинути на мої успіхи/невдачі, адже тут все залежить від твоєї мотивації.
Але за період навчання дистанційно було відчуття, що ти якось більше законектився с тічером та студентами, що, на мою думку, було дуже круто.
Просто, коли ти перебуваєш на дистанційному, то тут більше грає твоя власна само дисципліна та самоконтроль
3) Як Ви вважаєте, які є плюси дистанційного навчання?
В першу чергу, не потрібно витрачати час та кошти на дорогу. Я живу за містом, тому інколи з дорогою виникають проблеми.
По-друге, мені дуже сподобався вайб, який був на уроках
студенти були більш розслаблені, могли показувати щось цікаве, що в них є вдома — котів, наприклад.
По-третє, у мене було відчуття, що на онлайн-уроках все було сконцентровано саме на учнів, а не на завдання, які потрібно зробити впродовж уроку і це також було дуже-дуже круто!
4) А як щодо мінусів?
Я думаю, що основним мінусом в онлайн-навчанні були видозмінені актівітіз в сторону онлайн-формату
Безперечно, під час онлайн-уроків ми мали цікавий інтерактив, але це було зовсім не те.
5) На Вашу думку, як можна було би зробити дистанційне навчання якіснішим?
На мою думку, для покращення дистанційного навчання можна використовувати багато онлайн-ресурсів, тобто зробити всі онлайн-актівітіз цікавішими та кориснішими. Наприклад, використовувати більше онлайн-ігор, таких як hangman тощо.
Данило Кокотюха
учень київської загальноосвітньої школи
1) Яке навчання подобається Вам більше — дистанційне чи безпосередньо у класі?
Безпосередньо у класі, так інформація сприймається легше та присутній формат прямого діалогу, якого немає у дистанційному форматі.
2) Чи впливав формат на Ваше сприйняття нової інформації? Як?
Так, впливає, бо технічна частина шкільних дистанційних уроків не завжди є надійною, тому вся інформація мала проходити процес повторного вивчення вже самотужки.
3) Як Ви вважаєте, які є плюси дистанційного навчання?
По-перше, я не прив'язаний до одного місця під час навчання.
По-друге, можу знаходитись в комфортніших умовах — це й одяг за власним бажанням, і напої/їжа, тобто все, що не регламентується шкільними правилами.
По-третє, є певна свобода у виконанні домашнього завдання, яке почало бути різноманітнішим. Просто перевірка конспекту, як на мене, не так сильно впливає на рівень знань підлітків та дітей. Повторно вивчаючи теми опісля заняття, є шанс її закріпити.
4) А як щодо мінусів?
Перш за все, більшість дітей та підлітків не мають вільний доступ до інтернету та застосунків (зум, скайп тощо), особливо від цього потерпають багатодітні сім'ї.
З іншої сторони, мені дійсно шкода вчителів, які вимушені в некомфортних для себе умовах постійно перевантажувати власне здоров'я, а час для підготовки до заняття, як мені відомо, став більшим.
Наостанок, відсутні адекватні способи перевірки знань та їх надання, поки що шкільне дистанційне навчання, у тому форматі, у якому воно є на цю мить, це просто швидко створена милиця, а не альтернатива офлайн-заняттям.
5) На Вашу думку, як можна було би зробити дистанційне навчання якіснішим?
Робити менший акцент на конференції, бо вони доступні не кожному, на додачу, більша частина учнів на них не приходить. Налагодити чітку систему видачі-отримання завдань та знань, щоб це було дійсно в онлайн форматі, а не перенесена шкільна парта.
Можливо, треба об'єднати все в один ресурс, сайт, і кинути тоді на його стабілізацію всі сили, бо зараз через розмаїття додатків сайтів та всього іншого незрозуміло, чим треба користуватись, а чим ні.
Катерина Босяченко
Студентка, учасниця освітньо-театрального онлайн проєкту
1) Говорячи про театральні освітні проєкти, як Вам більше подобається працювати над виставами — дистанційно чи безпосередньо в театрі?
Мені точно подобається перебувати серед людей, працювати над виставою, знаходячись в одному приміщенні. Я як людина екстравертна, звикла отримувати енергію від оточуючих, без цього не можу нормально існувати. Але мушу визнати, що формат онлайн репетицій все ж мав переваги.
В деяких моментах мені навіть сподобалось. І я думаю що час від часу могла б таке практикувати, але тільки за великої потреби.
2) Чи впливав формат на результат вашого проєкту? Як?
Думаю що вплинув, але я не маю з чим порівнювати. Тобто це було щось настільки нове, незвичне. І результат також був новий. Якщо враховувати, що це таке вперше, то ми впорались добре і зробили динамічну, цікаву та сенсову виставу.
3) Як ви вважаєте, які є плюси роботи онлайн?
Перший плюс — це новий отриманий досвід. Тобто тепер ми знаємо, що навіть такі труднощі нас не зупиняють у створенні вистав. Якщо брати карантин загалом, то це був звісно плюс, що ми могли бути так далеко, але в будь-який момент поруч. І це рятувало — таке об'єднання. Ми змогли презентувати виставу більшій кількості глядачів, у тому числі з інших країн. І всі дивились одночасно.
Іншим плюсом є те, що ми змогли навіть онлайн наповнювати одне одного і глядачів енергією, хоча і не в такому обсязі, як у театрі. Також ми мали можливість працювати з акторами з Німеччини, питали в них, як там проходить карантин і чим вони займаються. От це дуже класно, спілкуватись з людьми, коли вони дуже далеко.
Ще один плюс, що можна бути одночасно в "багатьох місцях". Тобто не витрачається час на дорогу, наприклад на ту ж саму репетицію, а можна спокійно робити свої справи після, я йшла займатись спортом.
Мої батьки також мали змогу побачити чим я живу, які ролі граю, процес репетицій. Моя мама навіть підкинула одну корисну ідею у сценарій, коли випадково чула репетицію.
4) А як щодо мінусів?
Страшно, коли весь твій світ знаходиться тільки в екрані ноутбуку, і як тільки закриваєш його, все зникає і наступає тиша. Ніби стирається межа між реальним світом і віртуальним, і без комп'ютера ти не маєш жодної мети, завдання, розваг, друзів. Немає енергії глядача, ти віддаєш все екрану, а натомість нічого не отримуєш.
5) На Вашу думку, як можна було би зробити дистанційний формат якіснішим?
Я вважаю, що онлайн-проєкти й так покращились за період карантину, наскільки це можливо, і тут немає, що додати.
Олена Босяченко
лікарка, мама двох школярів
1) Що для Вас важливо у процесі навчання Вашої дитини?
Отримання знань у повному обсязі. Щоб дитина проходила всі теми із закріпленням, з домашніми завданнями, і результатами з цієї теми, для того, щоб дитина розуміла та засвоювала матеріал.
Також мені дуже важливо, щоб процес подобався моїй дитині, щоб вона не боялась вчителя, не боялась ставити запитання, та визнавати, що чогось не знає.
2) Яке навчання вам подобається більше дистанційне чи денне?
Денне. Тому що дистанційне навчання перетворюється тільки в самостійне вивчення матеріалу з дуже великою участю батьків, водночас батьки частіше не мають ніяких педагогічних знань і практики. Дистанційне навчання зовсім не дисциплінує учнів, немає розпорядку, режиму, систематичності.
Також батькам треба працювати, і виходить, що від зайнятості й можливостей батьків повністю залежить рівень знань дитини. Тоді, як сидячи у класі, всі мають рівні можливості.
3) Як ви вважаєте, які є плюси дистанційного навчання?
Мінімальна вірогідність того, що діти не хворіють ніякими вірусними захворюваннями. Дуже не подобається, коли весь клас хворіє на грип, або ще той же педикульоз. Ще підвищилась успішність та оцінки, але це не відбилося у підвищенні знань.
4) А як щодо мінусів?
Мінус я бачу у тому, що у деяких сім'ях немає комп'ютерів, або якогось взагалі обладнання. Іноді вимикають світло, буває таке, що просто підводить інтернет. Фізкультура, наприклад, проходила в тестовому форматі. У школі було й уроків більше, а онлайн зовсім мало і вчителі витрачали набагато менше часу що б розказати свій предмет, або ж взагалі його не читали.
В дітей зникає їх оточення, соціальні контакти. І це найгірше, бо батьки нічим вже не можуть зарадити, коли просто є потреба в друзях, однокласниках, у спілкуванні. У мене особисто навіть почались проблеми зі здоров'ям, бо я забагато нервувала, коли виконували завдання для школи дочки.
5) Як можна було би змінити формат дистанційного навчання, щоб зробити його якіснішим?
Я не знаю, хіба що забезпечити всім комп'ютери, зручну програму для навчання. І все залежить від вчителів в першу чергу. Вчителі мають розуміти програми, презентації, наочні приклади, і бути якісно підготовлені до цього самі. І мають викладати саме вони, а не перетворювати дистанційку на самонавчання.
Наперекір тому, що думки стосовно дистанційної освіти дуже різні, показники кількості онлайн курсів та їх заповненості ростуть щомісяця, що означає тільки одне — підвищення довіри та якості навчання у такому форматі.
Таким чином за прогнозами журналу “Forbes” світовий капітал у сфері онлайн-освіти зросте на 350 мільярдів доларів до 2025 року, що дає ще більше надії на те, що ця сфера стане значно кращою. А от на питання чи увійде Україна в список найрозвинутіших у цій галузі країн, відповідь одна — у неї є шанси! І хоча здається, що краще вже не буде, сектор освіти в нашій країні та по всьому світі безперервно змінюється та стає кращим.
Іван Залогін, викладач Грін Кантрі
.png)
