Хочу поділитися свіженькими спогадами про мандрівку трьома старовинними містами західної України, архітектура яких зачаровує, а бруківка наче пахне історією. 
Іра Драпак, викладач Грін Кантрі
 
.
Луцьк (Луческ)
Стартували ми з Луцька, який зустрів нас спекою. Нам, киянам, усе тут видалося нерухомим та флегматичним: ніякої зайвої метушні чи переповнених вулиць, а лише спокій та рівновага. 
У Луцьку ми проживали в рекреаційному комплексі «Срібні лелеки», що вважається одним з найкращих у місті, і не даремно. Він розташований неподалік від центру, територія обгороджена живим парканом з кущів туї, газон охайно доглянутий і є багато альтанок для проведення часу на свіжому повітрі. При бронюванні варто уточнити, у якому (старому чи новому) корпусі розташований конкретний номер. Попри те, що всі номери є затишними, добре кондиціонуються, ванні кімнати чисті, продезінфіковані та обладнані всім необхідним, номери нового корпусу все ж таки більш комфортні: кращий дизайн меблів, французькі вікна, більш стильно оформлена ванна кімната та дещо більше простору. 
 
  
 
Сніданки в готелі смачні та поживні, але подаються лише в спекотному приміщенні, а з 9.00 по 10.00, в так-звані «години пік» для сніданків їх доводиться чекати до 40 хв.
Також у готелі є сауна та басейн. Ми випробували лише басейн – він знаходиться у закритому приміщенні, відносно неглибокий, але достатньо просторий. У басейні дозволено перебувати не більше ніж п’ятьом людям водночас, тому, якщо відпочиваєте великою компанією, доведеться щогодини мінятися.
 
 
 
Центром уваги під час прогулянки Луцьком був, як не дивно, славнозвісний замок Любарта, що зображений на 200-гривневій купюрі. Замок потішив красивими краєвидами з вежі та приємним затінком.
 
 
 
Неподалік від Луцька, на Рівненщині можна знайти відомий «тунель кохання». Легенда у нього зовсім неромантична. Виявляється, за тунелем ніхто й не доглядає. Єдиним його дизайнером є товарний поїзд, який вже впродовж багатьох років щодня проїжджає в цьому місці, таким чином, пробиваючи крізь дерева собі шлях. Якщо плануєте відвідати тунель, не забудьте про засоби захисту від комарів. Тунель простягається на 7 кілометрів, і що далі проходити в його глиб, то частіше вас бентежитимуть небажані укуси.
 
 
 
 
«Луческ паб» – один з найпопулярніших закладів громадського харчування у Луцьку, мабуть завдяки тому, що названий колишнім іменем міста та має власну броварню. Проте меню у Луческ пабі нічим не особливе.
Ресторація «Курінь», що розташована у центрі Луцька вразила своїм оформленням інтер’єру в автентичному українському стилі: столи застелені вишитими скатертинами, на стінах висять ткані полотна, працівники у вишиванках і т.п. Персонал закладу дуже чемний і привітний. Офіціанти та адміністратори, швидко збагнувши особливість нашого табору, переходили на якісну вільну англійську. У «Курені» навіть звичні страви приготовлені та презентовані таким чином, що просто їх вигляд наганяє апетит, а смак вражає своєю пряністю та ніжністю.
 
 
 
Піцерія «Фелічіта» належить до мережі піцерій не лише у Луцьку, а й у інших містах. Вибір піци – на всі смаки та вподобання навіть для найвибагливішого клієнта, піца смачна та приготовлена зі свіжих продуктів. Якщо в якомусь із міст натрапите на «Фелічіта» – завітайте, не пошкодуєте.
 
Неподалік від «Срібних лелек» розташований ТРЦ «Порт сіті», де можна сховатися від пекучого сонця і знайти розваги на всі смаки. Для більш втомлених та пасивних – боулінг «Strike city», а для тих кому до вподоби більш екстремальні розваги – ролердром «Generator city». Тут пропонують катання з необмеженим часом, та вже через 45 хв втомлені та задоволені тінейджери зрозуміли, що кататись 5 годин їм, все-таки, непосильно.
 
 
Львів (Леополіс, Лемберг)
Так люблю той Львів, що бракує ми слів.
Місто Львів для Green Country Travel зовсім не нове, проте постійно дивує новими місцями, новими закладами та новими розвагами.
 
 
Проживали ми цього разу у хостелі «Ghostel», що розташований в самому центрі Львова, за 7 хв ходьби від легендарної Площі Ринок. Хостел тематичний та оздоблений в середньовічному стилі: масивні дерев’яні двері, столи та інші меблі, кімнати з назвами «келія монахів», «гільдія лицарів» і навіть звертання до мешканців -  «мілорд» чи «міледі». Кімнати в хостелі багатомісні і кожен мешканець має власне ліжко та скриньку для зберігання особистих речей, що замикається на ключик. Крім того, у кімнатах така ж кількість розеток, як і мешканців, тож можете не хвилюватись, що вам доведеться з кимось боротись за право зарядити телефон. Також у хостелі є дуже затишна спільна (як ми її назвали) лаунж-зона поряд з кухнею, де знаходяться стіл зі стільцями, кілька крісел-мішків та велика полиця з книжками різними мовами. Таке місце ідеально підійшло для вечірнього чаювання, теплого спілкування в колі друзів та навіть для занять танцями.
 
      
 
Шукаєте де поснідати у Львові? Рекомендуємо кафе «Білка», розташоване на четвертому поверсі ТРЦ «Роксолана», що на Соборній площі. Кафе відчиняється в 10.00, тому якщо ви жайворонок і любите більш ранні сніданки, то Вам потрібно пошукати інше місце, але, якщо таки потрапите в «Білку», то не пошкодуєте. Сам заклад дуже затишний та стильний. Дизайн інтер’єру, меблів і навіть посуду та страв дуже вдало та зі смаком поєднаний і дарує відчуття затишку та комфорту. Про привабливість страв можна судити по тому, скільки часу наші тінейджери витрачали на їх фотографування та завантаження фото в Instagram та інші соціальні мережі. Смачно та красиво. 
 
«Churrasco bar» – взагалі заклад бразильської кухні і вражає асортиментом м’ясних страв, особливо грилю. Він розташований неподалік площі Ринок на пішохідній вуличці Галицька, а тому в Churrasco завжди людно. Їжа приготовлена смачно і здорово, виглядає апетитно. 
 
«Mafia». Зараз нікого не здивуєш сімейним рестораном «Mafia», оскільки мережа постійно поширюється по всій Україні. «Mafia» видалась нам досить простим та нічим не особливим закладом, десерти з вишневим джемом не вразили та смакували далеко не всім.
 
Одним із перших місць, куди повинен відправитися турист, що приїхав у Львів, є міська ратуша. Всього лише 400 з гаком сходинок - і перед Вами відкривається краєвид центру Львова з усіма його прекрасними старенькими будиночками, закладами та двориками. Підйом на ратушу - не для боягузів. Якщо у вас фобія висоти і при спусканні закрученими сходами ви відчуваєте страх, то майте на увазі, що спускання у Вас займе дещо більше часу.
 
 
 
Для проведення занять нам люб’язно дозволили скористуватися приміщеннями Львівської філії Green Country, що на вулиці Князя Романа. Офіс розташований у центрі, неподалік Площі Ринок, на третьому поверсі в старій будівлі з високими стелями, з балкону якої видніється пам’ятник королю Данилу та Соборна Площа.
 
 
 
У «Майстерні марципанів» наші юні скульптори зліпили маленьких посіпак. Для тих, хто дуже часто чув слово «марципан», але досі точно не знає, що це таке: марципан – це така речовина, що консистенцією схожа до пластиліну і готується з мигдалевої пудри та цукрового сиропу, тож має солодкий горіховий смак. Тут же можна було придбати вже готові фігурки з марципанів у вигляді квітів, фруктів, мультиплікаційних персонажів, чи навіть фігуру Данила Галицького на троні.
 
 
 
Багато задоволення від власної праці нам подарувала творча майстерня «Сверлик», де кожен з учасників табору мав можливість вирізати з дерев’яної дощечки власне ім’я. Це процес тривалий, нелегкий і вимагає концентрації уваги, але водночас приємний і цікавий. Майстерня добре обладнана, тож під час роботи наші підлітки були забезпечені спеціальним одягом та засобами захисту органів дихання, зору та слуху.
 
       
 
 
Для розвитку як творчого та логічного мислення, так і для розваги ми відвідали квест-кімнати «Еscapequest», які пропонують 3 тематичні кімнати: «Сховище 13», «Джокер» та «Форт Буаяр», що відрізняються складністю та історією. За допомогою дедукції та індукції, спостереження та аналізу, кмітливості та хитрості всі 3 команди наших юних «шерлоків» знайшли вихід з квест-кімнат у наданий їм для цього час. Звичайно, всі залишились задоволені та постановили собі спробувати нові складніші квест-кімнати в майбутньому.
 
 
 
Музей народної архітектури та побуту «Шевченківський гай» видався нам дещо схожим на музей «Пирогово», що поряд з Києвом. Територія музею велика, вкрита зеленими насадженнями, що в поєднанні зі старою архітектурою створює відчуття справжнього галицького села, здавалось ніби зараз в кузні почується звук ковальського молота, поряд проїде фіра, запряжена кіньми, а дівчата біля річки будуть плести вінки та співати пісень. На жаль, нам не вдалось обійти всю територію Шевченківського гаю, тому, якщо плануєте туди потрапити, переконайтесь, що маєте можливість виділити на відвідини музею бодай 3-4 години.
Місто Львів запам’яталось нам вечірніми прогулянками вузькими вуличками та приємною літньою прохолодою.
 
 
 
Івано-Франківськ (Станіславів)
По прибутті зі Львова до Івано-Франківська місто здається досить спокійним та розміреним, проте як тільки ми дістались центру, прогулялись стометрівкою та натрапили на вуличних музик, то зрозуміли, що воно живе та вирує.
В Івано-Франківську ми зупинилися у хостелі «Пілігрим», що вважається найкращим хостелом міста, хоча й розташований в приміській зоні. Хостел відносно новий, охайний і чистий, кімнати прибрані, постіль чиста та випрасувана, проте у порівнянні з львівським «Ghostel», йому не вистачало трішки стилю та легенди. Окрім того, в кімнатах не вистачало розеток. У 8-місній кімнаті, наприклад, їх було всього 3. 
 
Щодо закладів громадського харчування, то саме у Івано-Франківську вони були, мабуть, найкращими та найцікавішими за весь табір.
 
Кафе «Мануфактура» – дуже затишна схованка у центрі міста, де фірмовою стравою є гофри, де можна почитати книжку та послухати гарну музику. Сніданки в «Мануфактурі» дуже смачні та поживні, проте, навіть при наявності попереднього замовлення, їх починають готувати поступово і лише після приходу гостей, а тому якщо вас більше 5 людей, то майте на увазі, що Ваш сніданок триватиме довше, ніж ви, можливо, очікували.
 
«Urban space» – мабуть найпопулярніший молодіжний заклад громадського харчування. Основною фішкою його меню є бургери, проте й інші страви дуже смачні і апетитні. Персонал дуже приємний, із задоволенням спілкувався з учасниками табору. В «Urban space» є власне радіо, ми можемо побачити двох радіоведучих, що сидять за скляною ширмою і готові потішити нас гарними піснями та цікавим історіями.
 
Ресторан «Fabrica» – особливе місце поряд з міською ратушею, що спеціалізується на італійській кухні, зокрема на пасті, яку виготовляють просто там, на очах у відвідувачів, тож поки вам готують замовлення, можете поспостерігати за процесом замішування тіста, його розкачуванням, нарізанням пасти різної форми та підсушуванням. Сама паста у Fabrica дуже ніжна та вершкова. Скуштуйте також апельсиновий лимонад – не пошкодуєте.
 
Для проведення занять ми використовували приміщення скаутської організації Пласт у Івано-Франківську, що знаходиться неподалік від центру міста. 
 
У ресторані японської кухні «Кабукі» для нас провели справжню японську церемонію чаювання з дегустацією різних сортів чаю, яких Ви, мабуть, не куштували раніше. Наприклад, чай зі смаком білого шоколаду. Окрім того, в «Кабукі» мандрівники Green Country Travel змогли попрактикуватися в східній каліграфії. Тому, навіть не знаючи китайську, у нас тепер не викличе труднощів написати 我爱绿色国家.
 
 
Ну і куди ж без кінотеатру? Здавалося б, вони є у кожному місті, але кіно ніколи не буває багато. Ми відвідали кінотеатр «Люм’єр» та переглянули стрічку «Великий дружній велетень» - добрий фільм про дитячу дружбу, повагу, підтримку та толерантність.
 
Після такої цікавої і насиченої мандрівки зовсім і не хотілося повертатись до столиці. В думках крутиться безліч спогадів та вражень, хочеться повернутись у багато місць, знайти нові пригоди, розказати про все друзям та родичам. А в голові вже назріває план наступної подорожі…
Дата публікації: 5 липня 2016