Наталя, керівник школи Грін Кантрі.
Я з дитинства мріяла бути вчителем. Потім мріяла навчатися у Києво-Могилянській академії. Проблема в тому, що в НаУКМА не має педагогічного факультету, тому довелося стати хіміком-науковцем, а по закінченні повернутися до своєї мрії і почати викладати англійську дітям. Згодом я почала мріяти про школу англійської для дітей, куди б учні приходили не лише навчатися, а й для соціалізації, для реалізації їх мрій.
Такою ідеальною школою життя для мене свого часу була скаутська організація «Пласт». Зараз мої друзі кажуть, що Грін Кантрі – це як «Пласт», але з вивчення англійської мови. Виходить, що мені вдалося домріятися і я рухаюся в правильному напрямку.
Але я не одна така – нас ціла команда.
Ми – команда мрійників. Усі. Кожен із нас приходить, щоб отримати можливість втілити свої мрії у життя. До нас притягуються лише шалені, з надлишковою енергією та браком досвіду. Зазвичай ми не знаємо, як правильно, і як не правильно. Завдяки цьому ми створюємо наші продукти мріючи та експериментуючи.
У команді Грін Кантрі є економісти, хіміки, історики, правники, соціологи, перекладачі, фольклористи і кілька вчителів, але кожен член команди є педагогом і великим мрійником. Таке різноманіття інтересів відкриває можливості для чудової синергії.
Ось, наприклад, Марія Ольховик (правник).
У дитинстві Марія мріяла стати письменницею. Вона прийшла до нас 5 років тому для участі у денному таборі. Планувала попрацювати лише 2-3- тижні, але ці 3 тижні тривають і досі. Марія зрозуміла, що Грін Кантрі – якраз чудове місце для розкриття таланту. І це не просто гучні слова.
Як тільки у Команді Грін Кантрі з’являється хороша ідея – одразу знаходиться групка активістів, готових взятися за її реалізацію.
Історія перша.
Давним-давно, роки 2-3 назад у мене (Наталі) народилася ідея створити гімн Грін Кантрі. Я поділилася ідеєю і вже через кілька тижнів Марія скромно простягнула аркуш зі словами пісні. Як годиться, у творчих командах так багато ідей, що часу на їх втілення зовсім не вистачає. Тому й Маріїна праця припадала пилом 2 роки, аж поки Аліні Коршуновій, куратору виїзних таборів, не закортіло створити гімн табору. Ось тут зійшлися бажання Наталі, Марії та Аліни. А троє – то вже банда!
Аліна, куратор виїзних програм Country Camp
Взялася Алінка за таборовий гімн. Крутила, вертіла, шукала, питала і почала зневірятися. Але ж для того ми й команда, щоб допомагати один одному. Мрію підхопила знову Наталя і направила її у космос, тобто FB. Не пройшло і 5 хвилин, як на реалізацію проекту відгукнулася Тетяна Бєляєва, 
яка, як виявилося, теж давно мріяла створювати мелодії для пісень, писати власні, наспівувати. Таня теж не залишилася сама з її мрією, бо на допомогу прийшов її чоловік – музикант у душі і за професією. І такою сніговою кулею до маленької ідеї причепилися мрійники і реалізували давній задум.
Пісню-гімн вже співає близько півтисячі дітей, а до 1 жовтня її співатиме щонайменше 1000 дитячих голосів, тому що I love Green Country deep down in my heart – це не просто слова, а таки шалена любов.
.png)
