Однією з цікавих речей про батьківство є те, що існують різні варіанти виховання наших дітей, іншими словами є різні «стилі батьківства». Строгість чи м’якість? Авторитаризм чи потурання? Є прихильники різних типів виховання. Як відомо, скільки людей – стільки й думок і, відповідно, «стилів батьківства». Виникатимуть чи не виникатимуть перешкоди на шляху взаєморозуміння батьків і дітей – залежить переважно від загальної психологічної атмосфери в сім'ї.
Пропонуємо пройти міні-тест, завдяки якому ви зможете ідентифікувати себе з тим чи іншим «стилем батьківства». Цікаво? Тоді давайте проходити!
Із чотирьох відповідей за кожним запитанням оберіть ту, яка найбільш відповідає вашій звичній батьківській поведінці.
Результати:
«а» – авторитарний стиль батьківства;
«б» – гіперопіка;
«в» – байдужий стиль батьківства;
«г» – демократичний стиль батьківства.
А тепер давайте дізнаємось детальніше про стилі виховання.
В авторитарному стилі виховання всі рішення приймають батьки – і вони переконані, що дитина повинна підкорятися їхній волі, авторитету. Зазвичай батьки обмежують дитину в самостійності, не вважають за потрібне в той чи інший спосіб пояснювати свої вимоги до дитини. Їхнє слово – закон, і він не обговорюється. Також батьки, у яких авторитарний стиль виховання, зазвичай постійно контролюють дитину, ставлять їй категоричні заборони, можуть використовувати фізичне покарання.
Дитина, до якої застосовувався диктат, ймовірно, виросте несамостійною, без почуття власної гідності, безініціативною, без віри в себе й у свої можливості. У дитини буде постійне відчуття тривоги. Такі діти в підлітковому віці схильні навіть до суїциду.
Батьки, які віддають перевагу наказам і насильству, неминуче мають справу з опором дитини, яка своїми вчинками відповідає на натиск, примус, погрози та інші жорстокі заходи впливу: лицемірством, обманом, спалахами гніву, а іноді відвертою ненавистю.
Ніхто не сперечається – батьки можуть і повинні висувати вимоги до своєї дитини, виходячи з цілей виховання, норм моралі, конкретних ситуацій, в яких необхідно приймати педагогічно і морально виправдані рішення. Але максимальна вимогливість старших має поєднуватися з максимальною довірою і повагою до дитини, оскільки в іншому випадку вимогливість обертається грубим тиском, примусом.
Чи чули ви коли-небуть про так званих helicopter parents? Так ось, цим терміном називають батьків, які приділяють надто велику увагу проблемам і труднощам дитини. Такі батьки «літають» над своєю дитиною, наче ті гелікоптери, наглядають за ними та усувають можливі труднощі на їхньому шляху, а разом з тим і контролюють дитину.
Основною ознакою такого стилю виховання є надмірне піклування батьків про свою дитину, бажання вберегти її від усіх небезпек, існуючих і навіть неіснуючих, а також сприяння «полегшенню життя». Такі батьки задовольняють дитячі примхи, звільняють від найменших труднощів, перебільшують таланти дитини і у таких батьків немає жодних правил.
Виховуючись у такій родині, дитина швидше за все сформує в собі такі риси характеру як егоцентризм, хамство, капризність і невимогливість до себе. Проте в деяких випадках діти стають активними, рішучими і творчими людьми.
Звісно, хвилюватися за життя дитини природно, намагатися допомогти – теж. Але є величезна різниця між участю батьків у житті дитини (що добре) і гіперопікою (що погано).
Якщо ми розглядали авторитарний стиль, де батьки тиснуть на своїх дітей, то цей стиль – протилежна крайність. Зазвичай, якщо батьки притримуються такого стилю виховання, то вони, як правило, рідко знають, що роблять їхні діти. У таких батьків відсутня турбота про здоров’я дитини, вони ігнорують потреби і бажання дитини, вони емоційно байдужі.
Діти, які виховуються в такому стилі, не мають жодних рамок, їм все дозволено, тому що батьки ними не займаються. Така дитина завжди плутається під ногами і на неї завжди не вистачає часу. Дуже часто такі батьки «відкупляються» дорогими подарунками, подорожами.
Швидше за все, батьки думають, що вони сприяють самостійності дитини, проте це маска, яка комфортна для них.
Такі батьки встановлюють високі стандарти для своїх дітей, при цьому зберігаючи душевну близькість і забезпечуючи підтримку. Вони пояснюють дітям правила та готові їх обговорювати з дітьми, при необхідності змінюючи їх, якщо дитина може відстояти своє бачення. Коли діти можуть брати на себе відповідальність, їм цю відповідальність частково передають. Дитині дають свободу мати справу з наслідками власного вибору і бажань. Свобода присутня у всьому, починаючи від вибору одягу, закінчуючи вибором справи життя.
Батьки, які дотримуються демократичного стилю виховання, – найбільш ефективні, уважні та теплі. Вони не намагаються реалізувати у дитині свої мрії, дозволяють обирати власний шлях, розуміючи, що дитина є окремою особистістю зі своїм баченням.
Батьки, використовуючи демократичний стиль батьківства, завжди готові дати пораду, підтримати у важкій ситуації, поділитися своїми знаннями та досвідом, при цьому не тиснуть на дитину. І в такій сім’ї дитина розуміє, що її думка має значення, а у випадку сумнівів вона може звернутися з питаннями до батьків.
Діти таких батьків виростають самостійними і впевненими у своїх силах, вміють приймати розумні рішення і досягати успіху. Вони щасливі, здорові, відкриті та соціально адаптовані.
Отже, дослідження зрозумілі: авторитетне виховання – це кращий стиль з усіх існуючих. Але навіть якщо ви схильні ідентифікувати себе з іншими стилями виховання, ви можете зробити певні кроки, щоб стати більш авторитетними в очах своєї дитини!
Яна Думін, викладач Грін Кантрі
.png)
